Величезні перетворення, які сталися за роки радянських п’ятирічок у Донецькому басейні, особливо яскраво видно на прикладі бурхливого розвитку мита Сталіне Сорок років тому, напередодні Жовтневої революції, У колишньому селиші Юзівка нараховувалось всього близько 30 тисяч жителів. А сьогоднішнє Сталіно (так у 1924 році було переімсновано Юзівку) — місто з кількасоттисячним населенням, найважливіший центр вугільно-індустріального Донбасу. І навіть старожилові важко буде знайти серед кварталів нових будинків, нових вулиць і проспектів, бульварів і парків рештки старої Юзівкп з її убогими «каютами» і «балаганами».

У місті зосереджено десятки потужних вугільних шахт,» металургійний, коксохімічні та машинобудівні заводи, підприємства легкої і харчової промисловості. Науково-дослідні та проектні інститути міста успішно розв’язують складні питання механізації трудомістких процесів на шахтах і металургійних підприємствах.

Зростає мережа навчальних закладів. Інженерів шістнадцяти спеціальностей готує Донецький індустріальний інститут, тисячі юнаків і дівчат вчаться у медичному та педагогічному інститутах і дванадцяти технікумах міста.

Населення донецької столиці має всі умови для культурного відпочинку. Тут працюють два великі театральні колективи — театр опери та балету і драматичний театр ім. Артема, обласна філармонія, два ансамблі пісні і танцю. До послуг трудящих численні кінотеатри, бібліотеки, клуби, палаци культури, телевізійний центр, музеї, спортивні бази.

З кожним днем змінюється зовнішній вигляд міста. Лише на житлове будівництво тут щодня витрачається понад один мільйон карбованців.

Росте і квітне чудове донецьке місто, яскраво втілюючи в своєму розквіті найзиаменніші риси радянської дійсності.

Улица АртемаУлица Артема

    Литература

  • Буклет «Сталино» 50-х годов, издание Державного видавництва образотворчого мистецтва і музичної літератури


2 Комментарии

Войдите, чтобы оставить комментарий